Де ви бачили закон, який забороняє комусь володіти комерційною юридичною школою?
А що, я сказав, що це протизаконно?Марк повернувся до Тодда.Казав я таке?
Не чув,відповів Тодд.
Це не протизаконно, ми не заявляємо про злочин. Просто ці школи ніщо інше, як «фабрики дипломів», що зваблюють до вступу купу людей, незалежно від результатів їхніх іспитів, аби потім вони як студенти позичали шалені гроші заради оплати надто дорогого навчання у ваших школах. Звісно, плата за навчання йде напряму вам, а студенти випускаються з купою боргів. Приблизно половина з них не здатна пройти адвокатський іспит. Більшість із них не можуть знайти роботу.
Це їхні проблеми,зауважив Реклі.
Авжеж. І ніхто не примушував їх позичати гроші,погодився Марк.
Ви підтверджуєте, що володієте або керуєте вісьмома юридичними школами?
І не подумаю щось там підтверджувати чи заперечувати, особливо вам,гаркнув Реклі.Ким ви в біса себе уявили?
«Оце добре питання»,подумав Тодд. Усі ці вигадані імена так затьмарили його свідомість, що він часто ловив себе на спробах пригадати своє поточне прізвище.
Стрейхан саркастично засміявся і спитав:
Чи не пощастило вам знайти якісь докази?
Марк відкрив свій обшарпаний «дипломат» і дістав звідти схему на аркуші товстого паперу площиною в дванадцять квадратних дюймів. Він розклав його раз, потім ще раз і підсунув до опонентів по столу. Це була стисла версія «стіни Ґорді»: грандіозна змова, з іменем Гайндса Реклі на чолі, під яким рясно розгалужувалося хитросплетіння його імперії.
Пару секунд Реклі дивився на схему без особливої зацікавленості, потім схопив і почав уважно роздивлятися. Стрейхан перехнябився, аби краще все бачити. Їхня найперша реакція розставить все по місцях. Якщо Ґорді правийа вони були певні, що це так,Реклі усвідомить, що вони сіли йому на хвіст і мають докази. Він може почати заперечувати якісь дрібниці або визнати, що є власником чи керівником цілого ряду установ. А ще він може все заперечувати й погрожувати судом.
Він спокійно поклав схему на стіл і промовив:
Цікаво, але неточно.
Гаразд,сказав Марк.Бажаєте обговорити детальніше?
Не бажаю. Якщо оприлюдните цю схему, начувайтеся.
Ми вчинимо позов за дифамацію і наступні десять років будемо вас марудити,додав Стрейхан.
Послухайте,завдав контрудару Марк,ви вже вдавалися до цієї тактики залякування позовом, і очевидно, що це не працює. Ми не боїмося ваших вихвалок про переслідування у судовому порядку. З нас нічого не стягнеш. Починайте вже говорити.
Це правда,додав Тодд.Ми хотіли б уникнути судового позову. А що конкретно, на ваш погляд, не так у нашій схемі?
Я не відповідатиму на ваші запитання,відрубав Реклі.Проте кожен недолугий журналіст мав би знати, що, згідно із законом, ні я, ані будь-хто іще, не може володіти юридичною фірмою, не будучи її компаньйоном. І жоден юрист не має права бути компаньйоном більш ніж в одній фірмі.
Ми не стверджуємо, що ви власник чотирьох фірм, ви просто ними правуєте. Взяти, скажімо, цю фірму, «Ретліфф і Косґроув»її очолює ваш друг Марвін Джоккеті, якому пощастило бути командитним компаньйоном у фірмі «Варанда Кепітал». Інші три фірми повязані в такий самий спосіб. І керуєте всією звязкоюви. Наймаєте у всі чотири фірми випускників власних юридичних шкіл на привабливі ставки. Потім ваші юридичні школи рекламують ці прекрасні досягнення своїх учнів, аби звабити якнайбільше довірливих дітей, які, вступивши до студентських лав, платитимуть за вашу псевдоосвіту. Це шахрайство, Реклі, і це блискуче. Усе законно, просто непорядно.
Отут ви помиляєтесь, хлопці,сказав Стрейхан, знову гигикнувши, однак на цей раз із відчутними нотками стурбованості.
Задзижчав телефон Реклі. Він вийняв його з кишені, послухав і сказав:
Добре, заходьте.
Одразу відчинилися двері, увійшов чоловік, зачинив за собою двері й став край столу з паперами в руках.
Це Дуґ Брум, мій керівник служби безпеки,повідомив Реклі.
Марк і Тодд подивилися на Брума, але той на них навіть не глянув. Надівши окуляри, він доповів:
На Марка Фінлі та Тодда Маккейна нічого немає. Шукали всю ніч і вранцівсе марно. Жодної статті, блогу, книжки, будь-якої згадки в інтернеті. Є Марк Фінлі, який пише про садівництво для гюстонської газети, але йому пятдесят років. Ще один веде блог про Громадянську війну, але йому шістдесят. Ще один колись написав статтю в студентську газету в Каліфорнії, але після закінчення вишу став дантистом. Крім цихнікого. Щодо Тодда Маккейна. Знайшли лише одного журналістаживе у Флориді, пише для місцевого журналу. Отже, якщо ці двоє заявляють, що вони журналісти, то вони забуксували на старті. Щодо імен: загалом по країні нараховується чотириста тридцять один Марк Фінлі та сто сорок два Тодда Маккейна. Ми перевірили кожного, ніщо не збігається. А ось вам найцікавіше: обидва предявлені на вахті посвідчення водіїв, видані округом Колумбія, хто б міг подумати!підробки.
Дякую, Дуге,сказав Реклі.Це все.
Дуг вийшов із залу й зачинив за собою двері.
Реклі та Стрейхан вищирились. Марк і Тодд намагалися зберегти самовладання. Відступати було нікуди. Марк спробував приборкати нерви, кинувшись в атаку:
Просто вражає! Яка видатна робота!
Справді вражає,відгукнувся і Тодд, хоча обидва роздумували над тим, чи не кинутися прожогом до дверей.
Гаразд, хлопці, яким тепер нема віри, зізнавайтеся, хто ви та що замислили?
Ви не відповідаєте на наші запитання, а ми не будемо відповідати на ваші. Неважливо, хто є ми. Головне, що нам дещо відомо про вас і, якщо ми оприлюднимо наш матеріальчик, буде викрито вашу аферу, і це вам так не минеться.
Хочете грошей? У цьому вся сіль?допитувався Стрейхан.
Ні, зовсім ні. Наші плани не змінилися. Знаходимо належного репортера й віддаємо все йому. У нас є файл, у якому ще багато чого цікавого. Наприклад, покази свідків: колишніх співробітників ваших юридичних фірм, які вважають, що їх просто використовували з пропагандистською метою; зізнання колишніх викладачів ваших юридичних шкіл. Є всі дані про погані результати проходження випускниками ваших шкіл адвокатського іспиту. Є дані про те, що ви збільшили прийом до шкіл у той час, як уряд відкрив позикову скарбничку для тисяч непридатних учнів. Є більше десятка особистих «подяк» від ваших студентів, які закінчили школи з обтяжливими боргами та не змогли знайти роботи. Здоровенний такий файл. І все це зіллється на перші шпальти.
А де цей файл?спитав Стрейхан.
Тодд заліз до кишені сорочки, вийняв «флешку» й недбало кинув її через стіл.
Усе там. Читайте й ридайте.
Не звертаючи на це уваги, Реклі сказав:
І в «Таймс», і в «Джорнал» у мене є звязки. Мене запевнили, що вони нічого про це не знають.
Марк подивився на Реклі й з превеликим задоволенням промовив:
Брехня. Зухвала, безглузда брехня. Думаєте, ми повіримо, що ви знаєте там усіх і вся? І не просто знаєте, а вони вам довіряють настільки, щоб ділитися з вами інформацією для внутрішнього використання? Сміх та й годі! І я це чую від людини, яка ховається від пролаз-репортерів. Облиште, пане Реклі.
Ну,втрутився Стрейхан, я справді знайомий з адвокатами «Таймс» і «Джорнел», і можна сміливо на всю сраку закластися, що в них немає ніякісінького бажання брати участь у процесі про дифамацію.
Жартуєте?розсміявся Тодд.Та вони залюбки на це підуть, бо можна розкрутити фірму на тисячу баксів година. Вони моляться, щоб на їхніх клієнтів позивались щодня.
Верзеш казна-що, синку,сказав Стрейхан, аби щось ляпнути.
Схема їх явно злякала, укупі з тим фактом, що Марк і Тодд не ті, за кого себе видають. Реклі відсунув стільця, підвівся і пішов із філіжанкою до кавника. Самозванцям напоїв не пропонували. Він неквапом націдив собі зі срібного кавника, кинув у філіжанку дві грудки цукру і, поринувши в думки, повільно розмішав. Потім повернувся до столу, сів, сьорбнув і спокійно сказав:
Ви правильно зміркували. Це справжня «бомба» для перших шпальт. Але за добу все забудеться, тому що все законно та пристойно. Я не вийшов за рамки і я навіть не розумію, навіщо я витрачаю час, аби вам це пояснювати.
О ні, за добу не забудеться, це надовго,заперечив Марк.Як тільки стануть відомі всі деталі бухгалтерії юридичних шкіл і оприлюднені цифри покажуть, що ви щорічно маєте по двадцять мільйонів чистими з кожної з восьми шкіл, уся ця історія почне жити своїм життям. А привязка до федерального бюджету забезпечить вас нескінченним кошмаром у сфері звязків із громадськістю.
Може, так, а може, й ні,знизав плечима Реклі.
Давайте поговоримо про «Свіфтбанк»,запропонував Тодд.
Ні,сказав Реклі,нам вже набридло розмовляти, особливо з парочкою молодиків із фальшивими іменами та водійськими правами.
Тодд, не звертаючи на це уваги, вів далі:
Згідно з реєстром Комісії із цінних паперів і бірж, «Шайло-Сквер Файненшл» має чотири відсотки «Свіфтбанку», що робить цю фірму другим за значущістю акціонером. Але ми вважаємо, що ваша частка набагато більша за це.
Реклі кліпнув очима й злегка відсахнувся. Стрейхан збентежено насупився. Марк дістав із «дипломата» ще одну схему. Він розгорнув її, але не пустив столом.
Вирішальний удар Горді з небуття.
У нас є список найбільших акціонерів «Свіфтбанку»,розповідав Тодд.Усього сорок. Здебільшого інвестиційні фонди, яким належить один-два відсотки компанії. Деякі із цих фондів закордонні й на перший погляд мають законні інвестиції. Але є серед них і очевидно номінальні офшорні компанії, «фасади» фірм-одноденок, які володіють частками «Свіфтбанку». Це компанії із сумнівними назвами й адресами в таких юрисдикціях, як Панама, Каймани, Багами. Проникнути за ці «фасади» майже неможливо, особливо таким недожурналістам, як-от ми. Ми не можемо виписувати повістки й ордери, не можемо прослуховувати телефони й заарештовувати. Проте ФБР, безперечно, може.
Марк пустив другий аркуш товстого паперу на той бік столу. Реклі спокійно взяв його до рук і почав вивчати схему. Вона була продовженням першої, з густим розгалуженням попід словом «Свіфтбанк». Через кілька секунд Реклі знову знизав плечима, навіть усміхнувся і сказав:
Не впізнаю жодної із цих компаній.
Мотлох,буркнув Стрейхан.
А ми й не стверджуємо, що вони повязані з вами, розумієте? Бо нам ніяк не докопатися до офшорних компаній.
Я зрозумів із першого разу,зауважив Реклі.Чого ви хочете?
Грошей злущити?допитувався Стрейхан.
Ні. Ви вже про це питали,відповів Тодд.Нам потрібна тільки правда. Ми хочемо, аби правда про вас і вашу велику юридично-освітню аферу опинилася на перших шпальтах газет. Тому що ми її жертви. Ми вступили до однієї з ваших «фабрик дипломів» і заборгували уряду таку купу грошей, яку ніхто з нас не здатен віддати, бо ми не можемо знайти роботу, і тепер ми просто двоє недоуків із вельми туманним майбутнім. І ми не одні такі. Тьма-тьмуща нас, пане Реклі, занапащених вами.
Хлопець, який склав ці схеми,наш ліпший друг,додав Марк.Він упав у відчай і в січні наклав на себе руки. Для того було чимало причин, багато хто винен, і ви серед них. Він узяв чверть мільйона доларів студентської позики, які перетекли у ваші кишені. Ми всі потрапили на гачок юридично-освітньої афери. Певно, він був трохи слабшим, ніж ми собі уявляли.
На обличчях Реклі й Стрейхана не відобразилося і натяку на щось подібне до каяття.
Реклі спокійно мовив:
Спитаю ще раз. Чого ви хочете?
Швидкої угоди по всіх шести колективних позовах проти «Свіфтбанку»,відповів Марк.Починаючи з того, що вчинила фірма «Коен-Катлер» із Маямі.
Реклі здійняв руки вгору й затримав їх у повітрі, ніби вкрай вражений. Зрештою звернувся до Стрейхана:
Я думав, що ми якраз домовляємося.
Так і є,сказав Стрейхан, насупивши брови.
Марк додав на підмогу:
Ну, згідно з тими звітами, що з дозволу банку просочуються в пресу, йде переговорний процес щодо врегулювання, але все це триває вже девяносто днів. Річ у тім, що ваші юристи затягують справу. А на іншому боці мільйон клієнтів, ошуканих «Свіфтбанком», які заслуговують на компенсації.
Та знаємо ми!ревнув Реклі, насамкінець втративши самовладання.Повірте, ми все це знаємо і намагаємось домовитися, принаймні я так вважав.Він повернувся до Стрейхана, вирячився на нього й сказав:Розберися, що там таке.Потім звернувся до Марка:А вам який зиск від тих позовів?
Це секрет,самовдоволено відповів Марк.
Ми справді не можемо про це говорити,додав Тодд.Зараз майже о пів на одинадцяту. Як довго чекати, поки банк оголосить про укладення угод по всіх позовах?
Не так швидко,сказав Реклі.Що там із вашими матеріалами про велику юридично-освітню аферу? Сенсацію для перших шпальт?
Можемо домовитися,сказав Тодд.Завтра о четвертій дня ми зустрічаємося із репортером із «Таймс».
Справжнім репортером?спитав Реклі.
Атож! Справжній шкуродер. І ми віддамо йому матеріали. І якщо він дасть їм хіда ми не бачимо цьому жодних перепон,ви станете злодієм місяця. А що навіть гірше, ця історія приверне увагу ФБР, що, як ви напевне знаєте, вже й так наступає на пяти «Свіфтбанку». Крихти інформації про офшори піділлють олії до вогню.
Це все ясно,сказав Реклі.До суті.
Якщо «Свіфтбанк» упродовж доби оголосить, що угоди по всіх позовах укладено, ми не підемо на зустріч із репортером.
І ви відступитесь?
Відступимося. А ви прискорте укладання угод. Переконайтесь, що першими отримають гроші позивачі, згуртовані фірмою з Маямі, і, коли готівка постукає в двері домівок, ми відступимся. Ані пари з вуст. Залишимо розкручувати історію про афери з юридичними школами комусь іншому.
Реклі надовго впився в них очима. Стрейхан узяв за краще помовчати. Пройшло кілька хвилин, але за відчуттямпівгодини. Зрештою Реклі встав і сказав:
Усе одно в банку немає ніякого вибору, окрім угоди. Заява буде сьогодні опівдні. Щодо іншого, я так розумію, мені доведеться вірити вам на слово.
Марк і Тодд встали, більш ніж готові піти звідти.
Хоч-не-хоч доведеться вірити нам на слово,сказав Марк.
Тепер можете йти,розпорядився Реклі.
37
ЗА ВИХІДНІ ІДІНА САНГА нічого не добилася. Поліція відмовила їй в доступі до Абду, проте вони стверджували, що той у безпеці й з ним належно обходяться. Вона зателефонувала до Золи в понеділок близько полудня і переповіла новини, в яких не було нічого нового. Ідіна покладалася на свої звязки на різних рівнях державної бюрократії й постійно повторювала, що для таких справ потрібен час.