Соціальні функції виборів – це найбільш важливі напрями впливу на суспільно-державні відносини.
До соціальних функцій виборів відносять те, що вони є:
1) важливим інструментом реалізації народного суверенітету;
За Конституцією України народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні (ст. 5). Тобто, він уособлює найвищу і первинну владу в Україні, яка є єдиним першоджерелом влади в суспільстві. Через вибори народ обирає своїх представників, наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав. Тим самим реалізується одне з найважливіших прав людини та громадянина.
2) вихідним положенням організації державного механізму та системи місцевого самоврядування;
Шляхом виборів формуються різні органи публічної влади – парламент (Верховна Рада України), глава держави (Президент України), органи та посадові особи місцевого самоврядування та ін.
3) способом надання легітимного характеру органам державної влади та органам місцевого самоврядування;
Вибори, проведені з дотриманням вимог Конституції України та міжнародних стандартів, виступають необхідним засобом надання владі легітимного характеру. За їх допомогою народ визначає своїх представників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, наділяє їх мандатом на здійснення у визначених Конституцією межах своїх суверенних прав.
4) прийомом якісного формування політичної еліти суспільства;
Вибори являють собою засіб селекції (відбору) політичних керівників, партій, дають можливість громадянам довіряти управління державою особам, яких вони вважають достойними здійснювати керівні функції та владні повноваження, програми яких найбільш їм підходять.
5) засобом формування і вираження суспільної думки.
Вибори є барометром політичного життя. Результати виборів дають об’єктивну оцінку міри їх впливу, показують настрій (погляди) виборців, тенденції політичного життя.
Референдум – це голосування громадян всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її громадян (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Референдум і вибори мають загальний метод здійснення – голосування, але розрізняються по своєму предмету. Вибори проводяться для визначення особи, яка з точки зору більшості виборців найдостойніша займати виборну посаду. Завдання референдуму – вирішення важливих питань, не пов’язаних з наданням юридичної сили мандатам якихось осіб.
Конституційним називається референдум, у результаті якого змінюється, приймається або відхиляється Конституція. Якщо ж ці питання вирішуються по відношенню до звичайного закону, то референдум називається законодавчим.
У відповідності зі ст. 73 Конституції України обов’язковим є всеукраїнський референдум при вирішенні питань щодо зміни території України.
Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Розвинута система громадських об’єднань – невід’ємний елемент громадянського суспільства. З їх допомогою люди можуть спільно вирішувати загальні проблеми, задовольняти та захищати свої потреби й інтереси. Громадські об’єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від не-обґрунтованого втручання держави в громадське життя. Конституційне право на свободу об’єднання є юридичною основою створення й діяльності політичних партій, професійних спілок та інших громадських організацій. Названі конституційні положення конкретизуються в Законі України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об’єднання», який регламентує зміст права об’єднання, його основні державні гарантії, порядок їх створення, діяльності, реорганізації та ліквідації. Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Політична партія – це особливе добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Економічні права і свободи людини і громадянина – це право брати участь в економічних, насамперед майнових, відносинах. Конституція України закріплює наступні економічні права і свободи людини і громадянина:
1) Право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Це означає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Власність, набута законним шляхом, охороняється законом. А у випадках порушення права власності діють механізми її захисту, що передбачені різними галузями права (цивільним, кримінальним тощо). Заходи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, за своєю юридичною природою є неоднорідними і поділяються на кілька груп:
1) речово-правові:
а) основні речово-правові засоби (віндикаційний позов, негаторний позов);
б) допоміжні речово-правові засоби (позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису);
2) зобов’язально-правові:
а) засоби захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, завданих власнику невиконанням або неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором);
б) засоби захисту права власності в деліктних зобов’язаннях;
в) позови про повернення майна, набутого чи збереженого без достатньої правової підстави;
3) спеціальні засоби захисту:
а) позови про визнання правочинів недійсними;
б) позови про захист прав співвласника в разі виділення, поділу та продажу спільного майна;
в) засоби захисту права власності померлих і осіб, визнаних безвісно відсутніми чи оголошених померлими;
г) засоби захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів, органів місцевого самоврядування та в надзвичайних ситуаціях;
д) інші спеціальні засоби, зумовлені особливим колом уповноважених або зобов’язаних осіб і надзвичайними обставинами.
2) Право на підприємницьку діяльність. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Але Конституція України містить ряд обмежень цього права: не можуть займатися підприємництвом посадові особи держави й органів місцевого самоврядування; не допускаються зловживання монополією і недобросовісна конкуренція; держава має право контролювати якість і безпечність виробленої продукції, послуг і робіт.
Екологічні права (право на чисте довкілля). Екологічні права та обов’язки громадян України – система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов’язань в екологічній сфері.
Соціальні права і свободи – це право на гідний людини рівень життя і соціальний захист із боку суспільства і держави. Конституцією передбачені наступні соціальні права: право на працю (ст. 43 Конституції України); право на страйк (ст. 44 Конституції України); право на відпочинок (ст. 45 Конституції України); право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України); право на житло (ст. 47 Конституції України); пра-во на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України); право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49 Конституції України).