Утім, сюди його привів інший спогад – більш настирливий ніж інші, особливо нестерпно зростав він зараз через критичну ситуацію. На цьому подвір’ї, на старому ґанку, у кожній зеленій кроні над головою йому все ще бачилися відблиски золотого волосся і яскравих дитячих очей його першого кохання – дівчинки, яка жила в давно вже покинутому будинку, що стояв навпроти. Якщо тут було щось живе, то це її дух.
Раптом він встав і, продираючись через кущі, рушив зарослою доріжкою до будинку. З трави, мало не з-під ніг, з шумом злетів чорний дрізд, і Джексон здригнувся.
Коли він відкривав двері, мостини веранди під ним загрозливо прогнулися. У хатині не чулося ні звуку, лише повільна, мірна пульсація тиші, та варто було ступити всередину, як на гадку спливло слово – невідворотне, мов дихання, і Джексон вимовив його, мовби окликаючи когось в порожньому будинку.
– Еліс, – крикнув він; і ще голосніше: – Еліс!
У кімнаті ліворуч хтось злякано скрикнув. Приголомшений, Джон Джексон застигнув, мов камінь у дверях, переконуючи себе, що крик змалювала його власна уява.
– Еліс, – покликав він невпевнено.
– Хто там?
Цього разу сумніву не було. Голос, переляканий, чужий і водночас знайомий, доносився з колишньої вітальні, а незабаром Джексон розрізнив і боязкі кроки. Відчувши легке тремтіння, він відчинив двері.
Посередині порожньої кімнати стояла жінка з золотисто-рудим волоссям; її яскраві очі дивилися тривожно. Вік її був проміжним: межа проходила між протяжною, безтурботною молодістю й могутнім окликом сорокаріччя, обличчя ж відзначалося тим невизначеним чарівливим дарунком юності, яка ледь-ледь втримується у своїй давній оселі. Трохи розповніла, але все ж струнка, вона з витонченою гідністю спиралася білою рукою на камінну полицю; крізь просвіт фіранок, промінь призахідного сонця грався в її мерехтливому волоссі.
Коли Джон увійшов, великі сірі очі зажмурилися, відтак широко розчахнулися; вона ще раз скрикнула. Опісля трапилося щось неймовірне: якусь мить вони мовчки витріщалися один на одного, рука жінки зіслизнула з каміна, вона похитнулася й одночасно зробила крок до Джексона. І так, мовби то була найприродніша річ на світі, Джон теж ступив їй назустріч, розкрив обійми й поцілував, мов малу дитину.
– Еліс, – хрипко повторив він.
Вона глибоко зітхнула й відсторонилася.
– Я повернувся, – пробурмотів він нетвердим голосом, – а ти сидиш на тому самому місці, де ми зазвичай сиділи удвох, немовби я нікуди не виїжджав.
– Я лиш на хвильку заглянула, – мовила вона, мовби пояснення перетворилися в найважливішу річ на світі. – А зараз, очевидно, я заплачу.
– Не плач.
– Я не втримаюся. Ти ж не думаєш, – вона всміхнулася вологими очима, – не думаєш, що ось такі історії трап… трапляються з людиною щодня?
Охоплений сум’яттям, Джон Джексон підійшов до вікна й відчинив його назустріч вечору.
– Як ти тут сьогодні опинилася? – він обернувся. – Випадково?
– Я приходжу щотижня. Іноді з дітьми, але частіше одна.
– З дітьми? У тебе є діти?
Вона кивнула.
– Я заміжня, вже з незапам’ятних часів.
Вони стояли, втупившись один на одного, потім розсміялися й відвели погляди.
– Я тебе поцілувала.
– Ти шкодуєш про це?
Вона похитала головою.
– А востаннє цілувала тебе біля цієї хвіртки десять тисяч літ тому.
Він простягнув їй руку, вони вийшли та сіли поряд на провалену долівку веранди.
– Ти одружений, – мовила жінка. – Я читала в газетах… вже давно.
Він кивнув.
– Так, був одружений, – невесело підтвердив він. – Моя дружина втекла з любасом, в якого була роками закохана.
– Ой, співчуваю, – і після нової тривалої мовчанки додала: – Вечір – дивовижний, Джоне Джексоне.
– Давно вже я не був такий щасливий.
Примечания
1
Мері Уорд – англійська письменниця, свої твори підписувала як Mrs. Humphry Ward, взявши прізвище чоловіка.
2
Апаші – французькі шахраї, грабіжники, хулігани; кримінальна субкультура, що виникла у Франції на початку ХХ ст.; Слауч (англ. to slouch) – позиція при ходьбі чи сидінні, коли корпус дещо нахилений вперед, а голова – зігнута.
3
Аякс Теламонід – в давньогрецькій міфології грецький герой, який брав участь в облозі Трої.
4
RIP (лат. Requiescat in расe) – «спочивай з миром».