Васильченко В’ячеслав - Дворушники, або Євангеліє від Вовкулаки стр 9.

Шрифт
Фон

– Неможливого для нас немає нічого. Майже.

– І бажано дізнатися, де він був на момент убивства.

– Я ж сказав «майже».

– Повтори ще раз, бо не розчув…

– Дозвольте виконувати? – прогримів Бондаренко.

– А де ж удар підбора об підбор?

– Телефон далеко від них.

– Гаразд, вибачаю. Отже, виконуйте.

– Уже біжу, mon general.

Люба Асікс завелася з півоберта. Схоже, їй подобалося підкорятися. А Лисиці подобалося, що їй подобалося.

Коли виїхав на Кільцеву, задзвонив телефон.

– Алло, – відразу з’єднався з Бондаренком.

– Запиши номер. – Головред ніби одержав гран-прі на конкурсі «Містер лаконічність і діловитість». – Звати Брюховецький Микола Степанович. Колишній вовчатник. Старенький, правда, але як інформатор не розчарує. Поїдеш до нього ставати експертом з вовків. Це тобі зараз потрібніше за повітря.

– А чи не часто ти почав керувати моїм життям? – напівжартома поцікавився Богдан.

– По-моєму, якраз у дозволених межах. Я ж твій начальник.

– Швидко до ролі шефа призвичаївся.

– А чого тягнути? Таланту організаторського дано. Решту здобудемо в бою. Або купимо.

– Гаразд. Пришли усе повідомленням, бо за кермом.

– А куди гасав?

– Дарину в Коцюбинське підвозив.

– Ну і?

– Ну і їду додому.

– З нею?

– Сам, звісно.

– Розчаровуєш…

– А начебто раніше був інакшим?

– Час уже й подорослішати.

– Розкриємо вбивство, і відразу ж – обов’язково.

– Cras, cras et semper cras et sic dilabitur aеtas[5], – видав головред латиною. – Я правильно сказав?

– Правильно, – посміхнувся Богдан. – А знаєш, як це буде болгарською? Утре, утре, винаги утре и така минава животъ.

– Слухай, поліглоте, ти мені в лінгвістику не втікай.

– Куди захочу, туди й утічу. Я ж на машині.

– Переконав. Гаразд. Хоча… Ну як же все-таки подруга? Гідна?

– Гідна… Нормальна.

– І все?

– І все.

– Красномовно.

– Ти мені заважаєш. Розмови по телефону під час руху заборонені. Не змушуй порушувати правила.

– Здаюся. До зв’язку.

Відклавши телефон, додав швидкості. Будь-що робити найкраще тоді, коли не заважають. І – вільними руками. Тоді й результат не розчарує.

* * *

Фрагмент однієї зі статей Володимира Ярчука:

«Образ вовкулаки – це втілення давніх мотивів перевертництва, що кореняться в архаїчних віруваннях людства, які стали основою появи магічних обрядів. За однією з наукових версій, явище перевертництва пов’язується з «ініціацією» (від лат.

Примечания

1

Архетип (тут) – формула людської поведінки, зумовлена традицією, що вироблена певним суспільством.

2

Див. В’ячеслав Васильченко. «Гаудеамус», виконаний смертю. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2014. – 304 с.

3

Див. В’ячеслав Васильченко. Притулок для прудкого біса: детективний роман – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2013. – 292 с.

4

1. Дуже тонкі пластинки золота, якими покривають, оздоблюють що-небудь. 2. Сріблясті або золотисті металеві нитки, що йдуть на виготовлення парчевої тканини, галунів і т. ін.; мішура. 3. перен. Щось показне, обманливе.

5

Завтра, завтра й завжди завтра, – так минає життя (лат.).

Дворушники, або Євангеліє від Вовкулаки

читать Дворушники, або Євангеліє від Вовкулаки
Васильченко В’ячеслав
У розпалі літо. Поблизу Києва відбуваються таємничі вбивства жінок, слід від яких тягнеться у давню легенду про вовкулаку. Богдан Лисиця, київський професор словесності, працюючи на прохання свого товариша – головреда газети «Презумпція винності» – кореспондентом, паралельно займається пошуком убивц
Можно купить 149Р
Купить полную версию

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3

Похожие книги