20
Мова йде про статую Б. Хмельницького на Софійському майдані в Києві (скульптор М. Мікешин, 1888). На пам’ятнику до часів Центральної Ради був напис: «Богдану Хмельницкому – єдиная, неделимая Россия».
21
В оригіналі помилково Тарас Трачило. Трясило Тарас (Федорович) – гетьман нереєстрових козаків (1629), очолив антипольське повстання (1630), розбив гетьмана С. Конєцпольського, у 1635 разом з частиною запорожців пішов на Дон. Після 1636 р. доля невідома.
22
Очевидно, це легенда, яку подав Д. Яворницький у книзі «Запорожье в остатках старины и преданиях народа».
23
Войнаровський Андрій (6л. 1680—бл. 1740), небіж Мазепи, один з найближчих довірених осіб гетьмана.
24
Тут автор плутає прізвище зі значенням іменника «мазепа». У «Словарі української мови» Б. Грінченка це слово тлумачиться як «замазура», а потім воно набрало значення взагалі неохайної, грубуватої, простакуватої людини (російське – простофиля). Також наводиться тут приклад зі збірки Номиса:
«У нас у селі мазепою лаються: от як дурна людина, чого не зрозуміє, так кажуть: «Ах ти, мазепа!» За дослідженнями акад. А. Кримського, слово «мазепа» існує як прикметник у перській мові і має переносне значення – неповороткий, незграбний, вайлуватий.
25
За дослідженнями українських істориків, Іван Мазепа народився бл. 1640 р.
26
«У шанобливій любові та побожній повазі» (лат.).
27
«Моєму щастю нічого не бракує, хіба що поміркованості у ньому» (лат.).
28
Август II (1660—1733), польський король саксонської династії (1697—1733), учасник Північної війни (1700—1721) на боці Петра І.
29
За дослідженнями І. Борщака, на основі листування П. Орлика зі своїм сином Григорієм з великою вірогідністю можемо вважати, що Мазепа деякий час був в Італії та Німеччині.
30
Пасек Ян, сучасник Мазепи, його ворог. За словами І. Борщака, це був «паливода Із письменницьким хистом, фанатичний, брутальний і жорстокий». Мемуари Пасека є дуже необ’єктивним, упередженим джерелом щодо особи молодого Мазепи.
31
Ян Казимир (1609—1672), польський король (1648—1668), походив зі шведської династії Ваза, зрікся престолу у 1668 р.
32
Тетеря (Морожковський) Павло (? – 1670), гетьман Правобережної України (1663—1665).
33
Дорошенко Петро (? – 1680), прилуцький полковник (з 1657), гетьман Правобережної України (з 1665), у 1668 проголошений гетьманом всієї України, у 1676 здав гетьманат І. Самойловичу. Руїна 60—70 pp. на Україні стала трагедією цього державного діяча, який прагнув створити незалежну Українську державу в етнографічних межах, включаючи Перемишль, Львів, Галич.
34
Самойлович Іван (? – 1690), гетьман України (1672—1687), помер на засланні в Тобольську.
35
Многогрішний Дем’ян (р. н. і см. невід.), гетьман України (1669—1672), скинутий з гетьманства внаслідок інтриг Москви і засланий до Сибіру.
36
Тут ідеться про одне із найважливіших українських історичних джерел XVІІ ст. – Літопис Самовидця, можливим автором якого був генеральний підскарбій за гетьманування Брюховецького Роман Ракушка-Романовський. Цієї думки дотримувалися Д. Багалій, М. Грушевський, Д. Дорошенко, І. Крип’якевич. Натомість М. Возняк припустив, що ним міг бути полковник корсунський Федір Кандиба та ін. Вперше виданий друком у 1846 р. О. Бодянським.
37
Ця зустріч з ініціативи Петра І відбулася в слобідському полковому місті Острогожську (тепер – Воронезька обл. Російської Федерації).
38
В українській історичній літературі це місто називається також Озів, а море Азовське – Озівським.
39
Мазепа став другим (після Головіна) кавалером ордена Андрія Первозваного.