Перекручена реальність
Перекручена реальність Усі персонажі та події у романі – вигадані, і будьяка подібність до живих або померлих персонажів або до теперішніх чи минулих подій є винятково та цілком випадковою Частина перша Незримі ваги 1 Одного спекотного травневого дня на початку ХХІ сторіччя до залу засідань районног
Серед степів
Панас Мирний Серед степів Присвячується моєму давньому спільникові І Біликові Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек, де одні тілько високі могили
Ціпов’яз
Михайло Коцюбинський Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі, йшов за плугом парубок Семен Ворон Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішались з гори в долину на спочинок, бо Семен нині трохи припізнився, доорюючи панський лан Справді, було нерано Осіннє сонце
Із Вариної біографії
Микола Хвильовий Народилась Варя на Слобожанщині, в повітовому містечку Богодухові, 1900 року, здається Мати її, Ярина Федорівна, належала до того класичного типу українських бублешниць, що їх, мабуть, ще ніхто в світі не перекричав Батько Варин, Трохим Климентович, був, навпаки, тихенький п'яничка
Коні не винні
Михайло Коцюбинський – Савка! Де мій одеколон? Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні Стояв упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях, і нетерпляче стежив, як біг Савка через подвір'я в своїй синій з галунами
Битва
Ольга Кобилянська Буковинські Карпати Гора біля гори стоять разом в німій величі, одягнені в смерекові ліси Різно сформовані, вганяються під небеса, стоять так нерухомо тисячі літ; кепкують собі з кожної зміни, що перед їх очима відбувається, розкошують у власній красі, свідомі своєї довічної тривко
Ялинка
Михайло Коцюбинський I Настав святий вечiр В Якимовiй хатi кипiла робота В печi трiщав вогонь та сичав борщ Олена, мати Василькова, крутила голубцi на вечерю Василько сидiв долi та м'яв мак до кутi Васильковi було лiт дванадцять Вiн був найстарший у сiм'ї Василько м'яв мак i все поглядав то на двох
Сам собі пан
Борис Грінченко Я їхав залізницею, третім класом і, як звичайно, у вагоні з написом: « Для некурящих» Ох, цей напис! Раз у раз доводиться воюватися з подорожніми, щоб вони справді не курили, – це знає кожен, кому траплялося сідати до таких вагонів, сподіваючися заховатися в них од огидної отрути дим
Князь Ігор
Борис Грінченко І Давно се діялось, років 700 тому В усій землі нашій тоді не такі порядки були Менше людей було, менше сіл і городів Та хоч і не багато городів було, але ж усі села й землі до сих городів тягли І до якого города належали ті землі й села, той город ними володав і порядок там давав У
Панько
Борис Грінченко Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: – Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б у
Безталанна
Іван Карпенко Карий Драма в 5 діях ДІЄ ВІ ОСОБИ: Іван – старий чоловік, москаль Софія – його дочка, молода дівчина Ганна – удова Гнат – її син, парубок Варка – дівчина Параска – дівчина Дівчата 1, 2, 3 Омелько, Дем'ян, Степан – парубки Явдоха – хазяйка на вечорницях Старсти 1 і 2 Парубки, дівчата і
Під мінаретами
Михайло Коцюбинський Як опинився Абібула сьогодні вранці на кладовищі, він і сам не міг би сказати Завжди в ті дні, які кінчались великим благанням Аллаха, молодий дервіш був сам не свій Його тіло наче втрачало вагу і злегка тремтіло, душа ставала прозорою, мов вода річки, на дні якої бачиш каміння,
Ревізор
Микола Хвильовий І На кватирі Валентина Бродського, репортера провінціальної газети, з раннього рання готувалися до прийому надзвичайного гостя Власне, «товариш із центру» мусів обідати в редактора, але редактор, Іван Сірко, ніяк не міг його прийняти: поперше, жив Сірко в надто маленькій кімнаті (в
Наймичка
Іван Карпенко Карий Драма в 5 діях ДІЄ ВІ ЛЮДИ: Василь Микитович Цокуль – 45 літ, багатий хазяїн Робітники його: Мелашка – молодиця, Дід – мірошник, Панас – парубок Маруся – дівчина Пилип – молодий москаль, гусарин Аблакат Борох – шинкар Рухля – його жінка Янкель – їх син, літ 15 Харитина – сирота,
Цвіт яблуні
Михайло Коцюбинський Етюд Я щільно причинив двері од свого кабінету Я не можу… я рішуче не можу чути того здушеного, з присвистом віддиху, що, здається, сповняв собою весь дім Там, у жінчиній спальні, вмирає моя дитина Я ходжу по свому кабінету, ходжу вже третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арф
Шухлядні краєвиди
Емма Андієвська Сонети Могутнє – духа – пророста – зерно Із циклу « Відозви» Обрушуються – й обрис інший – барви Ротата – дійсність – вівців – до обори Незнані – риси – проступають – в збірнім, Готуючися – до звитяг – і збурень Й найпроминальніше – могоричі Із неба – душі – розтина – смичок Гадючник
Силуети
Микола Хвильовий Дядя Варфоломій прийшов на далеку закутну станцію в ортечека (там був знайомий, теж далекий, але він робив посадку поза чергою) й чекав на потяг На станції було порожньо, майже нікого: двітри фігури в постолах, і було прокисло В залі першоїдругої класи буфет: двітри сосиски, тричоти
Бурлака
Іван Карпенко Карий Драма в 5 діях ДІЄ ВІ ЛЮДЕ Михайло Михайлович – волосний старшина Омельян Григорович – писар Сидір – збірщик, прибічник старшини Петро Семен Дід односельчанен Микола Павло 1й чоловік 2й чоловік 3й чоловік 4й чоловік Опанас – бурлака Олекса – молодий парубок, його племенник Галя –