Поза межами болю
– Електронна бібліотека української літератури Повістьпоема Осип ТУРЯНСЬКИЙ Київ, « Дніпро» 1989 КАРТИНА З БЕЗОДНІ Присвячую моїй дружині й моєму синові ПЕРЕДНЄ СЛОВО Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати
Сава Чалий
Іван Карпенко Карий Трагедія в 5 діях і 7 картинах ДІЄ ВІ ЛЮДЕ Потоцький – коронний гетьман Шмигельський – шляхта Жезніцький – шляхта Яворський – шляхта Качинська – шляхта Кася – її дочка, шляхта Зося Курчинська – потім жона Чалого Гнат Голий – його побратим 1й, 2й, 3й запорожці Медвідь – спершу сел
На глухім шляху
Микола Хвильовий НА ГЛУХІ М ШЛЯХУ[1] Глибокі борозни літ… І це – тоска… Куди сховаюсь від могил твоїх? … А втім, добре: і штучні вона мала, та з часом повипадали з омети А постать її прибила чвиря Знаєте – чвиря на глухім шляху Мороз коле скло, мережить скло Школа, клас… До повіту – 60, до станції –
Людина
Ольга Кобилянська Das Reich der Luge ist aufrecht, wie es noch niemals gevesen Die Wahrheit selbst wagt sich, nur in gleissenden Fetzen vermummt, aus ihrem Winkel hervor… [1] Повість з жіночого щастя Присвячено високоповажній Наталі Кобринській І Пан Епамінондас Ляуфлер прожив добрі часи Був ц к. [2
Сині етюди
Микола Хвильовий Збірка ВСТУПНА НОВЕЛА Вчора в « Седі» безумствувала Ужвій, і « Березіль» давав ілюзію екзотичної зливи А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ – густий, запашний і надзвичайно теплий Горожани зовсім збожеволіли з такої несподіванки й ви
Підбрехач
Григорій Квітка Основ’яненко Дуже недобре діло брехати! « Брехнею, – кажуть люди, – світ пройдеш, та назад не вернешся» Брехун собі ворог і людям зло робить Усякий зна сю правду, одначе усяк бреше Не нарівно: один бреше на усі заставки, інший бреше потрішку, оглядаючись; а усе недобре діло брехати Х
Що записано в книгу життя
Михайло Коцюбинський Мусила баба злазити з печі: онука заслабла і потребувала тепла А що не було місця на лаві у тісній хаті, послалась баба долі І син, і невістка наче не бачили того Там вона і лишилась З кутка, між дверима і мисником, де на долівці вона лежала – стара, забута смертю мати, – все ви
Сентиментальна історія
Микола Хвильовий І … Вікно було чорне, як атрамент, але по темних садках уже брів тихий провінціальний світанок « Ну, пора», – подумала я й вийшла з кімнати Біля ґанку стояла підвода, і ледве чутно іржав кінь Мама плакала й казала, що я зовсім неможливо поводжуся з нею Ну, навіщо, мовляв, їхати куди
Найкраща поезія
Янка Купала А ХТО ТАМ І ДЕ? А хто там іде, а хто там іде, Хто громадою рокотно гуде? – Білоруси Що ж несуть вони, кістяки живі, На худих плечах, на руках в крові? – Свою кривду А кому ж вони зпід онуч та шмать Тую кривдубіль хочуть показать? – Всьому світу Хто ж то їх навчив, не один мільйон, Кривду
Повія
Панас Мирний ПОВIЯ Частина перша У СЕЛI I Ще такої зими лютої та скаженої люди не зазнають! Осiнь була дощова: вiд другої пречистої як почалися дошi, та день у день лили – до самого Пилипа Земля так набралася води, що вже i в
Чумаківська комуна
Микола Хвильовий І Повітове місто, де пахне Гоголем, у переліг перекинулось Осіло Коли летять буйні, арештантські весни, повітове місто живе нутром: не вилазить з будинків, плодить діти, ходить до церкви, а ввечері п'є чай з блискучого самовара Увечері в тихому затишку міщанського добробуту шипить с
В путах шайтана
Михайло Коцюбинський Нарис Емене сиділа долі на розпеченій землі свого подвір’я Сьогодні Байрам, свято, мати пішла у хату переспати спеку, а батько, старий хаджі Бекір Меметоглу, як і всі правовірні, удруге вже подавсь до мечету Навколо тиша Лиш од села, з високого стародавнього мінарета, долітають
Перемудрив
Панас Мирний ПЕРЕМУДРИВ Комедія в п'яти справах Справляють: Храпко Василь Трохимович, 50 літ Дряпигааблокат Одягнений не то попанському, не то поміщанському: у довгополому сертуці при манишці Невисокого зросту, лисен
Солонський яр
Микола Хвильовий І До слобожанських Млинків підійшли могутні ліси Полтавщини і за три верстви зупинилися Стоять стіною, хмуряться В гущавину доріжка по папороті, повз сизі кущі, до Солонського Яру Солонський Яр: як і село В селі пахтить дубовим молодняком, стоїть над яром – селом, а нижче в провалля
Дилогія. Під тихими вербами.
Борис Грінченко Роман Частина перша Наступає чорна хмара, А друга синя… Народна пісня І ЧОРНА ХМАРА Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька й від Зінька, меншого брата… зараз після того, як середульшого брата Романа заслано на Сибір Погана це була історія! Розледащівши
Синій листопад
Микола Хвильовий І З моря джигітували солоні вітри Мчались степом і зникали в Закаспії … Північний Кавказ… Над станицею мовчали недосяжні голубі верхів'я Дрижали зорі й сполохано перебігали до небокраю, до гірського масиву Іще проходив невідомий синій листопад Плентався по садках, по городах, заходи
Редактор Карк
Микола Хвильовий І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв — Росія, Росія, Росія моя Стоїть сторозтерзаний Київ І двістірозіп'ятий я П. ТИЧИНА Связан я узловыми дорогами, На которых повесилась Русь, На которых трактиры с острогами Хоронили народную грусть В АЛЕКСАНДРОВСКИЙ І На стола поклав бравнінга й на
Згуба
Панас Мирний ЗГУБА Комедія в п'яти справах Справляють: Одарка, кріпацька вдова, 45 літ Не так стара, як зостарена та засушена лихою долею та недостачами Xима, її дочка, 22 літ Дуже красива дівчина, а потім молодиця Петро, 14 літ; Орися, 10 літ: Одарчині діти Ївга, 35 літ Сусідка Одарчина; дуже балак